1.Я люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда я с тобой.
2.Ни один человек не заслуживает твоих слез, а те, кто заслуживают, не заставят тебя плакать.
3.Только потому что кто-то не любит тебя так, как тебе хочется, не значит, что он не любит тебя всей душой.
4.Настоящий друг – это тот, кто будет держать тебя за руку и чувствовать твое сердце.
5.Худший способ скучать по человеку – это быть с ним и понимать, что он никогда не будет твоим.
6.Никогда не переставай улыбаться, даже когда тебе грустно, кто-то может влюбиться в твою улыбку.
7.Возможно, в этом мире ты всего лишь человек, но для кого-то ты – весь мир.
8.Не трать время на человека, который не стремиться провести его с тобой.
9.Возможно, Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей до того, как встретим того единственного человека. Чтобы, когда это случится, мы были благодарны.
10.Не плачь, потому что это закончилось. Улыбнись, потому что это было.
11.Всегда найдутся люди, которые причинят тебе боль. Нужно продолжать верить людям, просто быть чуть осторожнее.
12.Стань лучше и сам пойми, кто ты, прежде чем встретишь нового человека и будешь надеяться, что он тебя поймет.
13.Не прилагай столько усилий, все самое лучшее случается неожиданно

Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине, все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит. Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.
1-е Коринфянам 13:4-8

---

В чем разница между Любовью и Страстью? Страсть - это брать. Любовь - отдавать.
Очень мало людей хотя бы раз испытывали настоящую Любовь. Она не имеет ничего общего с мелодрамами, сердечками и даже серенадами. Чаще всего мы путаюем с ней симпатию, влечение или дружбу. Мы любим образы, которые сами же создаем.
Любовь не терпит ревности, так как ревность - это эгоизм, а любовь не ищет своего.
Не стоит верить людям, которые легко бросаються словами "я люблю тебя". Это очень непростые слова, в них нужно вкладывать многое.
Любовь никогда не настаивает на своем пути. Любовь принимает.

Сегодня пойду на практику. Буду учиться и повышать профессиональную квалификацию. Я на это очень надеюсь. Главное, что бы не заставили с 9 до 18 перебирать бумажки. Потому что мне за это не заплатят денег, прийдеться брать информацией.
А еще я очень хочу в горы. Нет, не так. Я задыхаюсь без гор. Надеюсь, что скоро смогу туда попасть. Но будет ли у меня время, опять же, зависит от того как сложиться с практикой.
Так надоело быть зависимой...

дорогие френды,
хочу срочно купить фотоаппарат. Не дешевую мыльницу, а что-то приличное. Профи не надо, я с ним все равно не справлюсь. Желательно бюджетно и оптимальное соотношение цена/качество.
Кто чем фотографирует, посоветуйте.

Є два погляди на сучасне мистецтво: захоплення і заперечення.
Почнемо з другого - він зрозуміліший - "будь-хто може наляпати фарби, набити скла, склеїти купу сміття і назвати це мистецтвом, сучасним і особливо просунутим. Це не мистецтво, а лише самозакоханість".
Погляд перший має різні інтерпритації, наприклад: "митці рефлексують актуальні проблеми в нових, незвичних формах. Це мистецтво повинно бути високо оцінено нами і нашими нащадками. Воно народжується і зростає, йде в ногу з часом".
Звичайно, кожен має право на власне сприйняття і власну думку, дякувати демократії. Але дуже часто ми просто повторюємо чиїсь висновки, дякувати мас-медіа.
До чого я веду? Не треба повторюватись в банальному захопленні чи запереченні. Голосно нахвалювати чи принижувати, навіть не подумавши.

---

«Реквієм» Деміена Хьорста
Талановитий художник чи успішний комерційний проект? Суцільний епатаж чи дзеркало суспільства? Важко сказати, напевно - все і водночас.
Він суперечливий і вражаючий, лякаючий і естетичний, бутнуючий і безсильний. Його роботи можна віднести до тих, з якими "треба переспати", там є про що подумати.
Дечого не зрозуміла взагалі, але там є речі, які вразили всі нервові клітини.

Януш Леон Вишневский "Одиночество в сети". Читать обязательно.

Як і кожного року, є багато чого згадати. І хорошого, і не дуже.
Найнезвичніше зустрічання 2008го, навряд чи колись таке ще повториться. Святкова, зимова, морозна Європа - в пам'яті та серці.
Робота майже до ночі й втрати свідомості: спілкування, писання, рахунки, переїзд і врешті - звільнення (з роботи й від усіх кошмарів).
Очікування парашютного сезону, який таки настав і був неймовірним. Сонячні чи дощові вихідні, байдуже, були проведені на аеродромі. Багато нового, перші успіхи й цікаві знайомства - найтепліші й найдорожчі спогади.
Дві парашютні подорожі до Росії, поїздом і авто: Москва, аеротруба, Коломна, російські траси.
Нові дивні стосунки, про які навіть важко сказати зі знаком "плюс" чи "мінус": просто хвилі сміху і сліз.
Спостерігання за мисливцями на дніпровських озерах і нічних лісах. Кілька випущених куль, але тільки в тирі.
Перший похід: пішки по осінніх Карпатах, намет, наплічник, гори, ліси й ріки. Це більше ніж казка.
Трохи поїздів і культурної України: Львів, Харків і нарешті Одеса.

А загалом - нічого видатного. Зміна цілей і приорітетів, жодних суттєвих досягнень.
Багато життєвого досвіду. Нового й різного життєвого досвіду.

Сьогодні останній день осені. Завтра почнеться зима, але снігу все одно не буде. Буде дощ, сірість і холод, що пробиратиме до кісток. Руки звично німітимуть, бо рукавички не захочеться діставати з сумки. А погляд не буде заради чого відривати від мокрого асфальту, на якому ще вмиратиме листя.

А так хочеться снігу, що скрипить під черевиками. Сонця, що по-літньому сліпить очі. Сніжок і сніговиків. А ще - ялинок й іграшок. Завтра почнеться зима.

В п'ятницю нарешті поїду до Харкова. Побачу близьких і любих людей, незвичайне місто, осіннє передмістя. Неймовірно люблю такі поїздки: без купи валіз, лише з напівпорожнім наплічником; на кілька днів, щоб насолодитись кожною хвилиною; сама, наодинці з власними думками; рідною країною, спостерігаючи за новими сторонами її життя.